Подорож починається
Одного ранку в сонячній Туреччині Рома ще міцно спав у своєму ліжку. За вікном шуміло море, на пальмах ворушилося листя, а десь неподалік кричали чайки.
Поруч із Ромою лежав його білий пухнастий песик, а на столику блищав зелений іграшковий жук.
Та тільки Рома заплющив очі міцніше, як песик тихенько підняв голову.
— Жучку, — прошепотів він. — А давай сьогодні влаштуємо справжню пригоду!
Жук поворушив вусиками.
— Вж-ж-ж! Давай! А куди?
Песик визирнув у вікно.
— До літаків!
І поки Рома спав, двоє друзів тихенько вислизнули з кімнати.
Але далеко вони не втекли.
— Песику! Жучку! Ви куди?! — почувся позаду голос Роми.
Рома швидко наздогнав утікачів.
— До літаків! — радісно заявив песик.
— Вж-ж-ж! У велику подорож! — підтвердив жук.
Рома подумав лише секунду.
— Тоді я з вами!
Так усі троє опинилися в аеропорту.
Там було неймовірно цікаво. Великі літаки під’їжджали до терміналів, гули двигуни, їздили машини з валізами, а на табло змінювалися назви міст.
Рома підійшов до каси.
— Три квитки до потрібного нам міста, будь ласка!
Але працівниця аеропорту похитала головою.
— Вибачте. Квитків більше немає.
Рома засмутився.
— І що ж тепер?
Зелений жук раптом підняв лапку.
— Вж-ж-ж! У мене є план!
План виявився дуже незвичайним.
Друзі пробралися до літака разом із багажем і сховалися серед великих валіз у багажному відділенні.
— Оце так подорож, — прошепотів Рома.
— Головне, щоб нас ніхто не помітив, — відповів песик.
А зелений жук тим часом обстежував темні куточки багажного відділення.
— Вж-ж-ж! Дивіться, що я знайшов!
У спеціальній шафі лежали парашути.
Рома здивовано підняв брови.
— А навіщо вони нам?
Песик серйозно подивився на нього.
— Про всяк випадок.
І друзі вирішили їх одягти.
Таємниця багажного відділення
Рома отримав великий парашут. Песику знайшовся маленький. А жук примудрився причепити собі зовсім крихітний парашутик.
Літак піднявся у небо.
Спочатку все йшло чудово.
Та раптом друзі почули оголошення.
Літак летів зовсім не туди, куди їм було потрібно.
— Як це не туди?! — вигукнув Рома.
— Гав! Ми ж маємо потрапити в інше місце!
Жук подивився на парашути.
— Вж-ж-ж... Здається, настав той самий «всяк випадок».
Рома визирнув назовні.
Далеко внизу блищало синє море, тягнувся берег Туреччини, виднілися гори, бухти, білі будиночки та маленькі яхти.
— Стрибаємо разом! — вирішив він.
І вони стрибнули.
Першим розкрився парашут Роми.
Потім над білим песиком з’явився круглий купол.
А за мить у повітрі розкрився крихітний парашут зеленого жука.
— Ура-а-а! — кричав Рома.
— Гав-гав-гав!
— Вж-ж-ж-ж-ж!
Вони плавно летіли над Туреччиною.
Небо над Туреччиною
Згори море було схоже на величезне синє дзеркало. Біля берегів стояли яхти. Уздовж пляжів росли пальми. Далеко виднілися гори.
— Яка краса! — захоплено сказав Рома.
Незабаром вони приземлилися просто на березі моря.
Рома склав парашут і раптом почув:
— Га-га-га-га!
Перед друзями стояла ціла компанія домашніх гусей.
Один великий білий гусак вийшов уперед.
— Ласкаво просимо! Але ви прилетіли дуже невчасно.
— Чому? — запитав Рома.
Гуси сумно переглянулися.
— У нас зникло морозиво!
— Як це — зникло? — здивувався Рома.
— Усе! Шоколадне, полуничне, ванільне, фісташкове! Навіть морозиво з кольоровими кульками!
Песик аж сів від несподіванки.
— Гав! Хто міг зробити таке?
Гусак нахилився ближче.
— Пірати.
Виявилося, що вночі до пляжу припливла велика яхта. Пірати викрали холодильники з морозивом, завантажили їх на борт і вирушили на якийсь далекий секретний острів.
— Треба їх наздогнати! — сказав Рома.
Погоня за піратами
На пристані стояв поліцейський катер.
За кілька хвилин він уже мчав морем.
Рома тримався за кермо.
Песик стояв поруч, висунувши мордочку назустріч вітру.
А жук сидів на носі катера й командував:
— Вж-ж-ж! Повний вперед!
Попереду з’явилася піратська яхта.
— Бачу їх! — крикнув Рома.
Почалася погоня.
Поліцейський катер стрибав по хвилях. Вода розліталася на всі боки.
Та пірати виявилися дуже швидкими.
Їхня яхта ставала все меншою і меншою.
А потім зовсім зникла за горизонтом.
— От халепа, — сказав Рома.
Та зелений жук не сумував.
— Вж-ж-ж! Пірати кудись пливли. Значить, там є острів.
Друзі продовжили пошуки.
І раптом на горизонті з’явився величезний чорний стовп диму.
— Дивіться! — вигукнув Рома.
Посеред моря височів острів із величезною горою.
Саме туди й допливли пірати.
Таємний острів і вулкан
Вони вже висадилися на берег і весело святкували.
— Ха-ха! Ми втекли від поліції!
— Тепер усе морозиво наше!
Холодильники все ще стояли на яхті. Пірати навіть не встигли їх розвантажити.
І тут земля затремтіла.
БУМ!
Гора ожила.
Над вершиною злетів величезний стовп чорного диму.
У небо полетіли іскри.
З кратера показався вогонь.
А по схилу повільно потекла червона лава.
— ВУЛКАН! — закричали пірати.
Усі кинулися назад до яхти.
Саме в цей момент до острова наблизився поліцейський катер.
— Жучку, трос! — крикнув Рома.
— Вж-ж-ж! Є!
Жук зачепив яхту міцним тросом.
Рома додав газу.
Катер почав тягнути яхту в море.
А пірати схопилися за інший бік яхти й почали тягнути її назад до берега.
— Тягнемо! — кричав Рома.
— Гав-гав!
— Вж-ж-ж-ж-ж!
— Не віддамо яхту! — кричали пірати.
Яхта хитнулася праворуч.
Потім ліворуч.
Ще раз праворуч.
І раптом…
БУМ!
Один холодильник підлетів у повітря.
За ним другий.
Потім третій.
— Летять! — закричав Рома.
Холодильники перелетіли через воду і один за одним приземлилися прямо на поліцейський катер.
— Є! — радісно вигукнув Рома.
Пірати залишилися на березі з відкритими ротами.
А друзі швидко помчали геть від острова.
Позаду гуркотів вулкан.
Попереду було спокійне синє море.
Коли острів став зовсім маленьким на горизонті, Рома підійшов до одного з холодильників і відчинив дверцята.
Всередині лежало морозиво.
Багато морозива.
Дуже багато морозива.
— Ну що, друзі? — усміхнувся Рома. — Заслужили?
Песику дісталося вершкове.
Жукові — маленька кулька полуничного.
Рома вибрав шоколадне.
Вони сиділи на борту катера, їли морозиво і дивилися на море.
— Гав! Смачнюще!
— Вж-ж-ж! Перемога солодка!
Рома засміявся.
Попереду вже виднівся турецький берег.
Там на них чекали гуси.
А ще пляж.
І ціла Туреччина, якій вони повертали врятоване морозиво.
Та найголовніше — ніхто з друзів ще не знав, яка пригода чекатиме на них завтра.
Бо коли поруч Рома, білий песик і зелений жук — пригоди обов’язково знаходять їх самі.
